Заявление директору школы о недопустимости вакцинации детей без согласия родителей

Заявление директору школы о недопустимости вакцинации детей без согласия родителей

В прилагаемом файле приведен вариант Заявления директору учебного заведения о недопустимости вакцинации детей в учебном заведении без согласия родителей (Украина). Адвокат Сергей Гула считает, что такой упреждающий шаг необходим, чтобы ребенка не вакцинировали в школе без ведома и согласия родителей.

Директору __________________________________

(ПІБ директора)від ____________

(ПІБ батька)_________

(ПІБ матері)адреса _______________

ЗАЯВА

(обґрунтована вимога проти щеплення нашої дитини від COVID-19 в учбовому (дитячому) закладі)
Ми,___________(ПІБ батька) і ________(ПІБ матері) батьки (законні представники)  нашої дитини _________ (ПІБ дитини) (далі – наша дитина) у зв’язку з тим, що є загроза вакцинування нашої дитини проти вірусу COVID-19 без нашої згоди в учбовому (дитячому) закладі (школі коледжі, дитячому садочку, і т.д.),   заявляємо про наступне:
Ми, законні представники, не даємо згоду на вакцинування нашої дитини проти вірусу COVID-19.При цьому хочемо звернути Вашу увагу на наступне:

  1. Відомо, що жодна з вакцин проти вірусу COVID-19 не пройшла клінічних досліджень на ефективність та безпеку, котрі повинні були проводитися кілька років на тваринах та добровольцях. Таким чином, щеплення проти COVID-19, яке має місце сьогодні, по суті є великомасштабним медичним експериментом, всесвітнім науковим та медичним дослідом.
  2. Щеплення вакцин проти COVID-19 є втручанням у геном людини за допомогою м­РНК вірусу і призводить до генної модифікації людини з непередбачуваними духовними і фізичними наслідками – перетворення її з людини Божої  в ГМО-людину.
  3. Відомо, що при виробництві вакцин проти COVID-19 використовуються клітини вбитої (абортованої) дитини.
  4. Згідно зі ст. 28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
  5. Щеплення є методом профілактики. Щеплення проти COVID-19 є медичним втручанням і ризиковим методом профілактики, який має серйозні побічні дії: тромбоз судин, міокардит (запалення серцевого м’яза), гломерулонефрит (запалення нирок), нефротичний синдром та інші, і навіть смерть.  Згідно зі ст.42 Закону України  «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 р. № 2801-XII (далі – Закон № 2801-XII) медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов’язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров’ю пацієнта. Медичне втручання, пов’язане з ризиком для здоров’я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров’я пацієнта іншими методами неможливе. Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обґрунтованим вимогам, спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров’ю пацієнта, застосовуються за згодою пацієнта, інформованого про їх можливі шкідливі наслідки, а лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров’ю пацієнта.

Згідно зі ст.43 Закону № 2801-XII згода інформованого відповідно до ст.39 цього Закону пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників. Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників. Якщо відсутність згоди може призвести до важких для пацієнта наслідків, лікар зобов’язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання – засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

  1. Щеплення проти COVID-19 не є обов’язковим. Згідно зі ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII (далі – Закон № 4004-XII) обов’язковими в Україні є профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір.
  2. У резолюції від 27 січня 2021 року Парламентської асамблеї Ради Європи «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові і практичні питання» (далi – резолюція ПАРЄ) зазначено: «Забезпечити, щоб громадяни були проінформовані про те, що вакцинація не є обов’язковою і що ніхто не піддається політичному, соціальному чи іншому тиску з метою зробити собі вакцинацію, якщо вони не хочуть робити це самі» (ст. 7.3.1); «Гарантувати, що ніхто не піддаватиметься дискримінації за те, що він не був вакцинований, через можливі ризики для здоров’я або небажання пройти вакцинацію” (ст. 7.3.2).
  3. Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Згідно зі ст. 19 Конституції України  правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наша відмова від щеплення нашої дитини є обґрунтованою, а саме:
Щеплення проти COVID-19  згідно зі ст. 28 Конституції України є медичним дослідом, на проведення якого потрібна вільна згода людини (законних представників дитини);  згідно зі ст. 42 та 43 Закону № 2801-XII таке щеплення є медичним втручанням, яке застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта. Згідно з резолюцією ПАРЄ  та ст.27 Закону № 4004-XII щеплення проти COVID-19  не є обов’язковим.
Отже, директор учбового або дитячого закладу не може самочинно дозволити вакцинувати дитину в учбовому або дитячому закладі, або в іншому місці без згоди її законних представників. Такі дії директора підпадають під ст.356 «Самоправство», а якщо така вакцинація буде мати побічні явища, то  і інших статей Кримінального Кодексу України.
Просимо Вас при загрозі вакцинації нашої дитини в Вашому учбовому або дитячому закладі (школі, коледжі, дитячому садочку і т.д.) негайно попередити про це нас – законних представників нашої дитини і не дозволяти вакцинувати нашу дитину без нашої згоди.
Письмову відповідь на цю заяву просимо надіслати нам на вищевказану адресу у строк, визначений законом України «Про звернення громадян».______   ___________   ___________(дата)    (підпис батька)  (підпис матері)